Загальна інформація про Роменський район
В лісостеповій зоні лівобережної України на південному заході Сумської області розташована мальовнича Роменщина. Площа Роменського району, одного з найбільшого в області, становить 1,9 тис.кв.км. Межує з районами: Лохвицьким Полтавської області на півдні, Срібнянським і Талалаївським Чернігівської області на заході, Конотопським, Буринським, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області - на сході.
29 сільським радам підпорядковуються 128 населених пунктів, в яких проживає 36,6 тис. чоловік.
По території району проходить колія Південної залізниці. Через Роменщину пролягають автомобільні шляхи з Києва та Полтави до Сум та Курська; перетинають територію магістральні нафтопроводи та потужні лінії електропередач.
Центр району - мальовниче, стародавнє місто Ромни, засноване 1100 років тому, знаходиться за 100 км від обласного центру - міста Суми, та за 272 км від Києва.
Унікальною скарбницею є надра Роменщини, що зберігають нафту, природний газ, конденсат, торф, кам’яну та калійну сіль, гіпс, діабаз, мергель, вохру, кам’яне та буре вугілля, цінні породи глин, будівельні піски.
Територія району переважно рівнинна, лежить в межах Придніпровської низовини і належить до водостоку річок Сули та Великого Ромна, що голубими стрічками перетинають Роменщину. Десятки малих річок течуть краєм, з них мають довжину понад 10 км: Локня, Хмелівка, Олава, Бобрик, Лозова, Борозенка, Рашівка, Малий Ромен.
На Роменщині переважають мало- та середньогумусні чорноземи, одні з найпотужніших в Європі. Сприятливі природно-кліматичні умови забезпечують високий розвиток землеробства і тваринництва. Роменський район має значні мисливські угіддя, розвинуте ставкове господарство.
Затишні широколисті діброви та бори займають площу в 21,6 тис.га. Найбільші дубово-кленові, кленово-липово-дубові лісові масиви розкинулись поблизу Дубини, Рогинець, Великих Бубнів, Басівки, Плавинища та Нової Греблі. А понад Сулою від Біловод до Перекопівки суцільним масивом тягнуться чудові бори.
Захоплює флора краю - на Роменщині нараховується близько 60 видів дерев, 40 видів різних кущів, 200 видів лікарських рослин (серед них поширені звіробій, лепеха, конвалія, валеріана, безсмертник, материнка, чебрець, підбіл, золототисячник, шипшина, глід, чистотіл та інші), всього понад тисячу видів рослин.
Щільно населяють водоймища, ліси та степи краю 240 видів птахів. Найбільш рідкісні з них дрофа, степовий орел, білі лебеді. Тваринний світ краю налічує 55 видів ссавців - лосі, дикі кабани, косулі, лисиці, борсуки, куниці, білки, видри, ондатри, зайці, ласки, горностаї.
Перлиною рідного краю є природно-заповідний фонд Роменщини, що включає понад три десятки заповідних територій та окремих пам’яток природи загальною площею 3,6 тис.га. Серед них Андріяшівсько-Гудимівський, Біловодський, Миколаївський гідрологічні заказники, що займають болотисту територію заплав Сули та Великого Ромна. Заказники охороняють обводнене високотрав`яне болото низинного типу, з численними острівними ділянками, різноманітною болотною рослинністю. Заповідні території заказників також виконують функцію стабілізатора клімату, регулятора гідрологічного режиму річок, є місцями дислокації цінних видів фауни і флори.
Більшість із 30 видів риб, що водяться у водоймах Роменщини, населяють водні простори заказників. Це улюблені рибалками окуні, краснопірки, лящі, карасі, щуки, лини, в’язі, в’юни та інші.
Різноманітна кормова база заплав Сули приваблює численних перелітних і гніздових птахів.
До гідрологічних пам’яток краю відносяться природні джерела мінералізованої питної води з високими смаковими якостями та лікувальними властивостями. Серед них джерела з прохолодною водою в мальовничих куточках біля сіл: Бацмани, Басівка, Нова Гребля, Рогинці, Артюхівка, Вощилиха, Хоминці, Гришино, вода яких за своїми характеристиками наближається до загальновизнаних столових та лікувальних мінеральних вод.
Унікальною геолого-тектонічною пам’яткою краю, і не тільки Роменщини, є гора Золотуха поблизу Ромен, що являє собою так званий геологічний соляний купол.
Ще в ХVІІІ столітті тут добували алебастр, пізніше виявили поклади кам’яної солі, мергелів, діабазу, кам’яного вугілля. Досліджуючи корисні копалини гори Золотухи, в 1937 році було відкрито в її надрах значні поклади нафти. Це було перше відкриття покладів “чорного золота” в тогочасній Радянській Україні.
Ботанічні пам’ятки природи Роменщини є дуже численними. До них відносяться Борозенківський, Хмелівський заказники, створені з метою охорони і відновлення цінних в господарському, науковому, культурному відношенні рідкісних та зникаючих видів рослин. В цих лісових урочищах ростуть цінні дикорослі лікарські рослини, частина з них занесена до Червоної Книги України.
Взяті під державну охорону на Роменщині реліктові дуби-велетні. Півтисячолітній вік мають два дуби в селі Кропивинці висотою в 30 м і з діаметром стовбура в 140 см. Наймогутнішим велетнем у Сумській області є дуб біля села Рогинці з діаметром стовбура в 170 см, його вік не менше 600 років. Охороняються в районі також дуби, що мають меморіальне значення. Це чотирьохсотлітній дуб у селі Гаї, що пов’язаний з ім’ям народного месника - Семена Гаркуші.
Історична довідка про район
Історія Роменщини тісно пов'язана з розвитком української держави і сягає в глибину століть. Заселення її сучасної території, як засвідчують результати останніх археологічних розкопок, почалося ще в палеоліті. В цілому ж на Роменщині вчені виявили існування кількох археологічних культур, зокрема найбільше представлені пам'ятки скіфського періоду, Роменської культури тощо. В ІХ-ХІІІ століттях Роменщина входила до складу Київської Русі, була важливим форпостом у боротьбі з дикими степовиками.
Після татаро-монгольського погрому в ХІІІ столітті землі нинішньої Роменщини увійшли до складу литовсько-польської держави. Її населення в цей час брало активну участь у боротьбі з польською шляхтою, в середині ХVІІ століття воювало в полках гетьмана Богдана Хмельницького, брало участь в національно-визвольній війні проти іноземних поневолювачів.
На початку ХVІ століття Роменщина відносилася до російської держави, але з 1569 року опинилася під владою польської шляхти. З 1648 року починається визвольна війна українського народу, активну участь у ній взяли й жителі поселень. У цьому ж році Роменщина звільнена від польського панування.
Під час Північної війни (1700-1721 рр.) територія перебувала в зоні бойових дій російських і шведських військ. У 1702 році місто Ромни та навколишні села звільнені від шведів.
Протягом ХVІІ - ХІХ століть Роменщина стала одним із важливих центрів Лівобережної України, де розвивалася промисловість, сільськогосподарське виробництво, культура.
Важлива роль нашого краю в розвитку ярмаркової торгівлі. Тільки знаменитий Роменський Іллінський ярмарок об'єднував навколо себе більше чотирьох тисяч малих і великих ярмарок, що проходили на території України та Росії. Двічі бував у Ромнах на Іллінському ярмарку Тарас Григорович Шевченко. Далеко за межами Роменщини славилися її будівничі, художники, золотарі, кобзарі.
У місті існував спеціальний торговий двір, де зупинялися приїжджі торгові люди. Велась жвава торгівля тютюном, який тут вирощувався і перероблявся, за що Петро І назвав його тютюновим містом.
В ХІХ столітті в Ромнах виникають перші промислові підприємства, в Роменському повіті відкриваються цукроварні, винокурні, розвивається гончарський, ткацький та інші промисли. Велике значення в розвитку товарного сільськогосподарського виробництва мало будівництво Лібаво-Роменської залізниці, регулярний рух якою розпочався з 1874 року, що послужило прискоренню економічного розвитку краю. А на початку ХХ століття в Ромнах виникають нові підприємства і виробництва, з яких беруть свій родовід багато сучасних Роменських промислових підприємств.
До кінця ХІХ століття в місті працювали 2 тютюнові фабрики, спиртоочисний, миловарний заводи, три парових млини, дві друкарні, декілька хлібопекарень.
Недалеко від міста виникло селище залізничників Новолозовка.
Радянська влада вперше в місті була установлена в січні 1918 року, а остаточно - в грудні 1919 року.
У взаємодії з буремними історичними подіями змінювалася і адміністративно-територіальна належність Роменщини:
Кінець ХVІ століття - 1648 рік - Роменський повіт Київського воєводства у складі Польської держави, Речі посполитої;
1648-1658 рр. - Роменська сотня Миргородського полку під владою Росії;
1658-1781 рр. - Роменська сотня Лубенського полку під владою Росії;
1781-1796 рр. - Роменський повіт Чернігівського намісництва у складі Російської імперії;
1796-1802 рр. - Роменський повіт Малоросійської губернії, утворений з Чернігівського, Київського і Новгород-Сіверського намісництва з центром у Чернігові у складі Російської імперії;
1802-1923 рр. - Роменський повіт Полтавської губернії у складі СРСР;
березень 1923 р. - червень 1930 р. - Роменська округа Полтавської губернії;
липень 1930 р - вересень 1930 р. - Роменський район Лубенської округи.
Як адміністративно-територіальна одиниця район почав існувати з жовтня 1930 року на підставі нового адміністративно-територіального поділу в Україні. З лютого по жовтень 1932 року він відносився до Харківської області, з жовтня 1932 року по січень 1939 року - до Чернігівської, а з січня 1939 року - до новосформованої Сумської області.
За роки перших довоєнних п'ятирічок Роменщина розвивалася і міцніла. В районі була знайдена і добувалася перша тоді у східній частині України нафта. Її видобуток вівся за допомогою нафтовиків Азербайджану.
В 1941 році мирна праця роменців була порушена німецько-фашистськими загарбниками. Два роки, до 16 вересня 1943 року, продовжувалась німецька окупація. Її результат: 7000 чоловік розстріляно, тисячі загнано на каторгу в Німеччину, зруйновано підприємства, школи, будинки мирних громадян. Населення з 26 тисяч чоловік зменшилось на половину.
За проявлені мужність і відвагу в роки війни 15 уродженцям Роменщини було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Невмирущою славою покрили себе багато роменців в роки Другої світової війни. Тисячі з них воювали з ворогом на фронтах і у ворожому тилу в партизанських загонах, самовідданою працею прискорювали перемогу над фашистами. Серед героїв Радянського Союзу і повних кавалерів орденів Слави, зокрема, імена наших земляків Кузьми Гнідаша, Михайла Шевченка, Анатолія Голика, Павла Хандоги та багатьох інших.
Славиться Роменщина не тільки своєю історією, але й своїми пам'ятками історії та культури, своїми багатющими мистецькими, кобзарськими, літературними, театральними традиціями. Її чарівну природу, її працелюбних людей оспівано в багатьох літературно-мистецьких творах і піснях. Роменщина - батьківщина багатьох діячів науки, мистецтва, культури, літератури, відомих державних, військових і політичних діячів. Серед них імена Кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського, відомих представників української старшини Григорія та Василя Полетик, художників Григорія Стеценка, лауреата Шевченківської премії Миколи Бута, майстра художньої кераміки Павла Іванченка, відомого музикознавця, чоловіка Лесі Українки Климента Квітки, кобзаря Івана Запорожченка, Євгена Адамцевича, мистецтвознавця і археолога першовідкривача Роменської культури Миколи Макаренка, мовознавця Олександра Потебні, відомих вітчизняних медиків Івана Савченка, Олександра Скоромця, Василя Чаговця, правознавця Миколи Максименка, геодезиста і картографа Івана Стрельбицького, письменника Григорія Нудьги, Івана Сердюкова, Івана Бойка, історика Володимира Пархоменка, артистів Василя Яременка, Ірини Воликівської та багато-багато інших, чия невтомна і самовідданна діяльність знана не лише в Україні, але й далеко за її межами.